Кодеин напиток Lean (лин) Улан-Удэ

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Ало, братва! Ну что, прищурьте глазки и готовьтесь к истории, которая снесет вам башню! Вот именно, сейчас я буду расказывать как я купил кодеин и вообще, что творилось в моей гоп-жизни. Дело было так. Был я свой простой день, ничем не примечательный. Закончился занятия в школе, и вместе с Димоном, моим бро, решили закоптить наркот, чтоб заценить на кумарах. Тут понял, что закладки подошли к концу и надо было срочно запастись новым генотипом. Ничего не оставалось, как снова позвонить дилеру, чтобы он привез корабль с марихуаной и немного кодеина. Короче, кодеин, это такая штука, которую обожаю за свои психоактивные свойства. Когда приходишь после употребления, все в мозгу становится прозрачным и кажется, что летишь на самом настоящем облаке. Ну, а когда еще докурить марихуаны, то вообще в мясо! Когда деньги были закиданы на карту дилера, началось ожидание. Все было как в тумане: время тянулось как жвачка, а желание уже приходило в молодежный сленге "запилить погудеть". Быстренько я схватил своего бро и отправились в заранее договоренное место, чтобы чекнуть этот новый генотип кодеина. Дилер был таким же характерным типом – лысый, средних лет, в свитере Adidas и кепке NY. Вот такой характерный и всем известный образ. Все дали ему деньги, и мы получили наши долгожданные свертки с кораблем. Быстро же мы вернулись на свою базу, чтоб попробовать эту дичь. Развернули одну из сверток, и вдохнули аромат запаха марихуаны, который проник в каждую клеточку тела. Стали курить, и уже через минуту всю гоп-жизнь начало медленно исчезать в дыму. Я поплыл в своем мире, где нет проблем и обязанностей, только чилл и свобода. Но вся эта свобода не продолжалась долго. Внезапно сквозь дымную завесу в моей голове прокралась мысль, что сегодня у меня есть урок по математике. И в какой-то момент я оказался стоящим перед классом, держась за парту и пытаясь осознать, что происходит. Окружающие меня ребята смотрели на меня с недоумением, но ничего не понимали. А я, с мутным взглядом и улыбкой на лице, попытался понять, каким образом я оказался на уроке. И тут я вдруг осознал, что яйцо ударилось о угол парты, и все это было весьма болезненно. Но никакие физические страдания не сравнятся с тем, что меня ожидало после окончания урока. Директор вызвал меня в свой кабинет, где мне предстояло ответить за свои действия. Он выставил меня перед выбором – либо я откажусь от наркот, либо окажусь исключенным из школы. Я почувствовал внутренний конфликт. С одной стороны, я знал, что я попал в такую ситуацию из-за глупого разрешения себе наслаждаться наркотиками. С другой стороны, мне было тяжело представить свою жизнь без них. Приход, который я испытывал от употребления, был таким сильным, что я не мог себе представить, как я смогу справиться с жизнью без этого. Но в глубине души я понимал, что моя жизнь скатилась вниз по спирали, и если я не приму решение сейчас, то вся моя будущность будет разрушена. Таким образом, братва, я оставил все шкурное и решил идти дальше. Пройти через все испытания и стать лучшим версией себя. И помните, братва, наркотик – это не путь к удаче, а наоборот, путь в никуда. Никогда не забывайте о своей ценности и своих возможностях. Выходим из тумана и становимся настоящими победителями, никогда не останавливаясь на пути к своей мечте.